• Восточная Индия: штат Орисса и Варанаси, январь 2007

  • Безымянный 116720


  • Власне варто, напевне, почати із початку, а початок має передісторію, тому згадаю як це було.
    Гуляли ми з хлопцями по хребті Кострича (http://papawko.livejournal.com/16729.html), і всьо було дуже кльово, і фотографій гарних навдавалося, але от бракувало дечого в тих фотографіях - фон гарний, а в передній план ялинки да трава, патики да кущики... скукатіща! От, думаю, сюди б дівчат, да покрасівших, да побільше! От тоді був би повний фотографічний екстаз! По мірі всвердлювання цієї ідеї мені в голову, мозок працював над шляхами реалізації цього плану. Миттєво було згадано про людину яка і Фотограф з великої букви “Ф”, і Людина з великої букви “Л”, і моделей має на приміті... Мова йде про Оленку, як її знають у нашому фотоклубику, http://moravska.livejournal.com/
    Сказано - зроблено! На одній із зустрічей свою ідею озвучив, і очікувано, якщо чесно, отримав схвалення, згоду, і порцію ентузіазму.
    Хоча я пропонував наступне - весною їдем в Русилів, аби попробувати як це все (моделі, зачіски, макіяжі...) виглядатиме і сприйматиметься в похідних умовах, да і просто щоб притертися один до одного як команда. А літом вже підготовлені і круті ми мали би піти в гори. Але обставини змусили нас декілька разів міняти плани, і в результаті в Русилів ми поїхали не весною а в кінці червня.

    Отож! Неділя, 26 червня, 6,00 (чуть не проспав), прибігаю на автовокзал! Не виспаний, бо спав тільки 3 години, непоголений, в сандалях на шкарпетку.... страшно навіть уявити які перші думки склалися про мене у всіх учасників, особливо тих хто бачив мене вперше), Але ніхто не наважився оголошувати свої висновки вголос - в мене квитки на всіх)
    9 квитків, 9 людей, вроді все в порядку... а тут раз, і ще одна учасниця застрибує в автобус, який вже майже відчалює від своєї пристані номер №.

    Ітого в нашій команді 10 чоловік, таки одного бракувало до повної футбольної команди!

    Їхати в автобусі було досить приємно - людей небагато, ібо рання рань, жари не було і не передбачалося. Хоча ситуація з погодою була цікава - перед тим декілька днів лупив дощ, і по прогнозах мав продовжувати щедро зрошувати своїми водами рідну землю в місцях нашого перебування. Тому всі чекали западла у вигляді літньої зливи. Але ось ми десантували на потрібному місці в селі Соколів, дощу нема! Холодно? так. Вітер? так. а дощу нема! ну що ж, це тішить! Трішки пройшлися, постукування кришки казанка і запах свіжоспечених ранком канапок, змушує нас зупинитись на узбіччі і влаштувати перекусь.
    Мабуть цікаво чому я не пишу ніяких імен? Та тому що до цього перекусу я і не знав толком як кого звати! Тому Оленка провела остаточний ЛікБез і я вже міг звертатися до всіх по імені. Вважаю? саме час всіх представити:
    1. Оленка - власне фотограф, (див вище). знає шо казати
    2. Андрій - чоловік Оленки, головний завгосп, бо мав саперну лопатку і багато корисних речей. Знає шо робити, шоб було солодко.
    3. Юля (вона же Kashi Rina) - модель, яка працювала не з одним фотографом. Каже що 3 рази обійшла пішки глобус України.
    4. Саша - хлопець Юлі, зустрічав його на фото в Оленки. Він сильний.
    5. Таня - (вона же Руда) візажист, хороший візажист- вміє всяке що стосується макіяжу.
    6. Саша - модель, потенційна мольфарка і як виявилось пізніше, землячка із моєю дружиною.
    7. Зоряна - модель, спеціаліст в області суниці, може посприяти встановленню на водоспадах душову кабіну РАВАК.
    8. Володя (або просто Вова) - хлопець Зоряни, про нього кажуть шо може заткати за пояс половину збірної Бразилії з футболу, а ще він працює Прометеєм.
    9. Оля - перукар і головний Йох, знає які чаї вставляють...
    10. Павло (papawko) - власне моя скромна персона.

    От так в десятьох ми, поївши, направились в сторону чарівної країни водоспадів - Русилів.
    топ, топ, топ, вода, спуск, водоспади(юхууу!!!), топтоптоп.... Ми на місці! справились за якихось півтори годинки. Дорога проста, приємна.... та і місце шикарне - дров валом, в низу біля річки, близько водопадів.... я люблю тут бути! однозначно.
    Прийшли, розклались... Оля - “о! м”ята! буде чай”. Оскільки всі погодились із тезою і дали добро бути чаєві, за якихось 20 хв ми вже посьорбували смачне гаряче вариво із трав і якохось 2 пакетиків цивільного чаю. Теплий одяг і чай всім додали наснаги, і ще ми дізнались, що Юля таки вміє і, головне, любить говорити))) просто цей холод...

    Якраз через низьку температуру повітря, і сильний вітер особливого бажання в дівчат роздягатись і лізти під холодну воду, щоб фотографуватись не було...

    Тому залишалося робити найприємніше - відпочивати, їсти, знов відпочивати! В перервах між відпочинками і їдою ми поставили намети, принесли дрова,воду, розпалили вогнище. Обільно варили чаї із м”яти і загадкових пакетиків... Оленка від тих чаїв навіть бачила маленьких зелених чоловічків!!!
    Крім того варили кашу на вечерю, грали “мафію”, займались йохою (в народі її називають йога, але я ж то знаю як воно насправді), гуляли, спали, лежали, говорили, ходили на суниці, був і кон”як до чаю, вивчали місцву флору і фауну. Я наприклад взнав, що на траві живуть “бычьи цепи” чи якось так... ))) їх треба боятись! але я мабуть до того відношусь легковажно, і із впвненістю в свій шлунок, який мав би перетравити ті всякі казявки...
    а ще біля вогнища травили байки, анекдоти, співали...
    Виявилось що в нашої команди досить широка географія- тернопілля, франківщина, донеччина... випереджаючи питання скажу - ніяких політичних чи мовних протиставлень, конфліктів і іншої чепухи не було!

    Ранок наступного дня я розпочав із купання голяком під водоспадом - хочу ще! так би кожного дня! Потім зварив чайку і прийнявся за найпідлішу справу - зробив загальнотаборову побудку. Загалом свято продовжувалось і набрало нових забарвлень і відтінків - в Моравських 15та річниця від дня одруження (гратуляції) і як на замовлення стало трішки тепліше, зменшився вітер! Тому попри те що відпочивали встигли навіть трішки пофотографувати. Для цього шоб було нормально часу на фотографію вирішили в Язлівець не йти, а повертатись назад в Соколів - там трішки краще із сполученням!
    В результаті фотографували не так вже і багато, а як виявилось пізніше дівчата були готові психологічно до роздягання і купання в водоспадах... ех...

    Після обіду зібрались і вже відома дорога назад.... через Бучач і в Тернополі були біля 21,00.
    зе енд.
    Хоча сподіваюсь це кінець першої серії багатосерійного фільму!

    Окреме слово скажу про місцевих людей - коли ми ходили набирати воду в село, то зайшли на перше ж подвіря, де нас, як то кажуть, “рідною мамою прийняли”. Дядько, який пас корови недалеко від нашого табору запрошував нас на свіже молоко... Одним словом я був дуже приємно вражений і висловлюю щиру подяку усім мешканцям села Русилів які нам траплялись по дорозі!

    Тепер про наші пани, завдання і результати.
    Потрібно було познайомитись, визначити можливості учасників, вивчити особливості похідного режиму і побуту, пофотографувати.
    Особисто для себе я хотів побачити весь процес підготовки до фото із сторони, і підівчитись роботі зі спалахами, випробувавти монокль.
    В результаті зі всього списку мало фотографували, і не працювали зі спалахами - технічна поломка. А ще шкода що не було моєї жінки (відвозила Северина в село) - їй би такий відпочинок теж сподобався
    Решту виконали і перевиконали. Якщо дасть Бог наступний раз вже сам візьму до праці якусь модель із бажаючих. Пора пробувати себе на цій фотографічній ниві!
    Крім того тепер я можу похвалитись знайомством з багатьма хорошими людьми, я просто фантастично відпочив, все було дуже легко і не вимушено. Тому всім учасникам фотопрогулянки респект і уважуха.

    Для інформації - прогулянка зайняла 1.5 доби, фінансово получилось трошки більше ніж 100 грн на чоловіка (добирання, харчування)
    Фотографії опублікую після дня Ч, який оголосить Оленка (просила не виставляти їх на показ раніше).

    хоча таки декілька фото таки покажу, без обробки, бо вже таки хочеться поділитись яскравими моментами... а більшість фото дам окремим постом.










     







































  • Восточная Индия: штат Орисса и Варанаси, январь 2007

  • Безымянный 116720