• Польська “толерантність” до українців у фальсифікатора Віктора Поліщука

  • Хто почав?


  • Тваринний українофоб Віктор Поліщук, що нещодавно здох від раку мозку , навіть сам у своїх опусах визнав, що українці у Польщі піддавалися дискримінації, а поляки зневажали українців. Він правда скоріше брехливо, чим суб'єктивно, визнає, що українців поляки лише зневажали, але ніби, з його слів, не було ненависті, xоча надає приклади, такі як: відмовa поляків навіть розмовляти з українцями тільки за те що вони українці. Однак це тільки один невеликий штрих у картині польскої ненависті до українців. Далі, у наступних текстах буде викладено всі прояви польської українофобії.

    Підла брехня від Віктора Поліщука -- зневажання -- ознака ненависті; ці два прояви людської поведінки нерозривно пов'язані між собою. Враховуючи помітну участь поляків, з підтримки польської влади, у антиукраїнських погромах, треба говорити, про саме ненависть поляків до українців, а не просто зневажання. Віктор Поліщук намагається пояснити, з легким заувальваним тоном оправдання, анти-українськi погроми фактом необхідності боротьби польської влади з УВО, ОУН. Можна собі уявити, за аналогією польського випадку, коли б наприклад американські спецслужби, борючись з Ал-Kаїдою, громили мечеті та заохочували американців бити вихідців з Близького Сходу. Знаємо якраз навпаки: американські спецслужби захищають мусульман від нападів роздратованих амeриканців, озлоблених актами тероризму ісламських фундаменталістів; будь-які антимусульманські прояви переслідуються у встановленому законом порядку. Не може бути ні найменьшого оправдання Польській державі, що себе вважала демократичною, за її українофобну політику, ніби з причин боротьби з УВО, ОУН. Борючись з останніми, польська влада немала ні найменшого права тероризувати українців, непов'язаних з націоналістами.

    Чому довоєнна Польща, позиціонуючи себе демократичною державою, нічого не зробила, щоб припинити українофобію простих поляків, чому ніхто з польських шовіністів не був притягнутий до відповідальності за розпалювання ненависті до українців???Тільки навпаки, заохочуючи антиукраїнські погроми, Польща розпалювала міжнаціональний конфлікт, втягувала простих поляків громити культурну та економічну інфраструктуру українців. Чому? 

    Ще в підтримку аргументу ненависті поляків до українців всім нагадаю, що поляки масово обзивали українців словом "бидло" до 1943 року , у другій Речі Посполитій 1918-1939 та і після., а не давно!!! Українофоб Віктор Поліщук пише, що ОУН післала на Волинь тільки 1000 (!!!) своїх емісарів. Вдумайтесь, тільки 1000 емісарів, що керували українськими селянами у протипольському повстанні! То чи могла би тільки тисяча (!!!) оунівських емісарів щось вдіяти, коли б між українцями та поляками не було ворожнечі, котру розпалила польська влада, своєю відвертою, націленою україножерною політикою???

    Але Українці під проводом ОУН-УПА доказали у 1943 році, що вони не можуть бути бидлом, або талерантними "aпущеними" терпилами. Талерантність до окупантів -- важка доля опущених. Хто щось читав про тюремне життя знає, хто такі опущені.

    Всі претензії за події на Волині у 1943 році саме до польської влади за розпалювання міжнаціональної ворожнечі та анти-українські погроми !!!

    До речі, дуже важливий момент: поляків з Волині на початку намагалися просто тільки вигнати, були спеціально видані відозви забиратися геть з Волині у Польщу, що свідчить, що лише були мотиви вигнати поляків, а не їх вбивати, саме за те що вони були поляками, як брехливо пише у своїх опусах зоологічний українофоб Віктор Поліщук. Але поляки отримали від своїх політичних структур наказ -- нікуди не рухатися з місця, бо Польща втратить Волинь. Встановлення справжнього мотиву має велике значення, щоб визначити: чи насправді мав місце геноцид?

    Брехнею є твердження Віктора Поліщука, що на Волині у 1943 році не було польских колоністів, котрих з версії Поліщука радянська влада виселила на північ Росії. Нещодавно вийшов в Росії книга совкового історика Александра Дюкова про події на Волині у 1943 році, у котрій міститься підбірка документів радянських органів щодо подій на Волині, що свідчать про наявність великої кількості польських колоністів.

    Ось цитата з книги Дюкова:

    3. Польское население Полесья и Волыни в отли-
    чие от польского населения северо-западной части Бе-
    лоруссии было в значительной части не автохтонным
    населением этого региона, а – колонистами и проживало
    в особых населенных пунктах – колониях. В межвоенное
    время колонистами становились ветераны войн за неза-
    висимость Польши, прежде всего ветераны войн против
    Советской России. Они получали большие наделы зем-
    ли за счет местных православных крестьян и селились в
    особых населенных пунктах. Это была открыто колони-
    альная политика Польши. И поляков-колонистов, как
    правило, местное население ненавидело.

    Також з книги документально підтверджено: націоналісти насамперед планували асимілювати або вигнати поляків, що спростовує мотиви геноциду за національною ознакою.

    У критиці звіту групи українських істориків з назвою "Гора родила мишу. Бандерівську" Віктор Поліщук стверджує, що німецька влада не була зацікавленою у розпалюванні українсько-польського кoнфлікту. Але ж треба бути або безмежно підлим брехуном, або демонструвати приступи маразму, щоб не пам'ятати власної думки з праці власного авторства "Гірка правда. Злочинність ОУН-УПА " про зацікавленість німецької влади стравлювати поляків та українців. У документах вище згаданої книги історика Александра Дюкова, читач знайде випадки як німецька влада закривала очі на українсько-польський конфлікт на Волині у 1943 році.

    (Далі буде)













  • Польська “толерантність” до українців у фальсифікатора Віктора Поліщука

  • Хто почав?